16 вересня Еліуд Кіпчоге встановив новий світовий рекорд у марафоні. Йому вдалося подолати берлінську дистанцію за 2 год. 1 хв. 39 сек. Кенієць пробіг 42 км 195 метрів на 78 секунд секунд краще попереднього рекордсмена. Нагадаємо, що така довжина марафону була не завжди. На кількох перших Олімпійських іграх вона сягала 40 км. Свій сучасний метраж дистанція отримала лише в 1908 році, коли під час Олімпіади в Лондоні маршрут марафонців подовжили до 42 км 195 м тільки заради королівської родини, яка хотіла спостерігати забіг з вікон Віндзорського замку. Після цього довжина марафону ще кілька разів змінювалась від однієї Олімпіади до іншої, але в 1924 році саме цей метраж визнали офіційним.

Відчули на собі кожен метр цієї дистанції і 9 членів Running club Poltava, які 7 жовтня 2018 року стали марафонцями, здолавши 42 км 195 м на офіційних забігах в Києві та Білій церкві. Вони фінішували з такими результатами:

Дмитро Мельничук – 3:32:25

Юрій Башлій – 3:40:55

Анна Маслова – 3:39:22

Тамара Ігуш – 3:43:28

Марина Франчук – 3:55:42

Вячеслав Панасюк – 4:02:22

Тимур Мхитарян – 4:08:08

Віта Пугач – 4:12:57

Андрій Спиридонов – 4:26:29

Ці люди ще кілька років тому не бігали зовсім. Та присвятивши бігу вагому частину свого життя, вони поступово, систематично і цілеспрямовано йшли до своєї мети – спочатку напівмарафону, а потім марафону. Що змушує спортсменів-любителів вийти на старт 42 км 195 метрів? Чи співпадають їхні очікування з реальністю? Що дається найважче на дистанції? І що змінюється після того, як ти долаєш свій перший марафон? Наші новоспечені марафонці відверто й щиро поділилися своїми враженнями.

Дмитро Мельничук: «42195 – це був неочікуваний виклик, але я його хотів, я знав, що цю межу потрібно подолати. Коли ми з командою клубу стали на старт марафону, я ще не міг повірити, що попереду 42195. До цього найбільше пробігав 32 км і то в темпі релакс. До 20 км було легко, слухав барабани і біг розслаблено по 4:40 за км. Але розумів, що дистанція довга, і головне добігти до фінішу, не перейти на крок – для мене це був би провал. Я трішки збавив, став більш уважний і зосередився на дистанції. І тут почалося: шалено схотілось їсти, пити. На дистанції цей оазис був лиш один і він став відправною точкою для мене. Я старався пошвидше добігти до нього, щоб підкріпитися. Ця годівниця додавала сил. Але головне в голові: можеш, якщо хочеш. Коли залишилось вже декілька кілометрів, я знов біг по 4:40, ніби і не було цих 40 км позаду. Перетнув фініш з часом 3 год 32 хв. Я не міг повірити, але дистанцію подолав. Відчуття свободи, легкості і кайфу. Після марафону перше, що змінилось в мені, – відчуття реальності. Таке враження, ніби відкриваєш двері в інший невідомий світ, ніби знайомишся з новим собою. Біг змінює свідомість».

Віта Пугач: «Я завжди любила спорт. Займалася фітнесом, східними танцями, ходила в тренажерну залу, але бігати не дуже любила. Для мене біг був швидше, як розігрів перед тренуванням. 1-2км. Не більше. Поштовхом до систематичних занять бігом для мене став тренінг Дмитра Геращенка «Ціннісний інтелект». Там було дуже мотиваційне відео про марафон, як його люди долають, які емоції переживають. Саме тоді я на 100% вирішила, що треба щось змінювати, покращувати своє «я» та ставити високі цілі. І через пару місяців я вже бігла перші свої 3 км на Полтавській «половинці». Емоції переповнювали, я відчула кайф від бігу, хоч в процесі подолання цієї дистанції дуже було важко. І понеслось! Прийшла в клуб RCP, познайомилася з активом, тренерами, почалися тренування. Через 2 місяці  – перший напівмарафон і через рік вже марафон. Звісно, я ставила за мету вибігти з 4-х годин, але не вийшло, розболілося коліно. Було важко, але ті емоції, що я отримала, були того варті. Уже через годину після марафону переболіло коліно і я просто літала від щастя! Я це зробила! Марафон – це, звісно, нелегко, до нього треба готуватися, бажано за індивідуальною програмою тренувань і під наглядом тренера, морально налаштовуватися і вірити в себе. Тоді все вийде. Я вважаю, що завжди треба ставити високі цілі і маленькими кроками йти до них. Так і  в бігу. Тоді буде і самодисципліна, і самоорганізованість. Прокидатись о 6 ранку і «лупашити» в будь-яку погоду без цілі навряд чи ти будеш. Таким чином ти стаєш сильніше не тільки фізично, а й морально. У тебе з’являється віра, що ти все зможеш.

Після марафону я змінила деякі погляди на різні речі. У мене додалося впевненості, що я можу більше. Я  хочу досягати більшого, і не тільки в спорті. Я познайомилась з різними крутими людьми, я навчилася отримувати і віддавати. Як мінімум, я стала для когось прикладом і мені дякують за підтримку на трасі. Це того варто!»

 

 

Тимур Мхитарян: «Близько 15 років тому я зрозумів, що я сам, і те, що мене оточує, мені дуже не подобається і я хочу чогось іншого. Дуже хотів, щоб все змінилося, намагався бути гідним і сподівався на порятунок. З часом прийшло розуміння, що можу не чекати, а починати виправляти все сам, робити кращим себе і простір навколо. Біг став одним з інструментів, що допомагає мені в цьому.

Перше моє досягнення в заняттях бігом – це дистанція 3 км на Полтавському напівмарафоні 4 роки тому. Учасники забігу на 21 км для мене були, як недосяжні надлюди. Тоді у мене і зародилася не до кінця усвідомлена мрія стати одним з них.

Я почав бігати близько трьох разів на тиждень по 3-4 км. І близько року тому я познайомився з Running club Poltava – Нелею Агаповою, Геннадієм і Оксаною Полових. Це була особлива для мене подія – мої перші 10 км. І зовсім скоро я став членом клубу і почав готуватися до напівмарафону. Через 3 місяці я пробіг свій перший напівмарафон, це окрилило мене і, погодивши своє рішення з тренером Дмитром Кербутом, я зареєструвався на Білоцерківський марафон.

Марафон потрібен був мені, як чергова сходинка в пізнанні себе, для виходу на новий щабель своїх можливостей. Я зрозумів, що проходячи крізь страхи, переживання і обмеження, стаю більш справжнім, цілісним і щасливим.

До марафону було 10 місяців і почалася системна підготовка, фізичні навантаження в манежі і пробіжки під відкритим небом, поруч завжди була бігова сім’я – тренери Дмитро Кербут, Григорій Юхимець і одноклубники.

Коли настав день марафону, з ранку було хвилювання. При цьому розумів, що зробив все необхідне для підготовки: виконував завдання тренера, відпочив, поїв макарони, прийняв вітаміни, підготував фініки, родзинки і тонізуючий напій.

Почався марафон. Перші 22 км зайшли легко, як на тренуванні. А потім прийшло розуміння, що ще має бути серйозна робота і головне – не час, з яким я прибіжу, а подолання дистанції. І я знизив темп.

По черзі спливали бажання зупинитися, все кинути. Біль в різних частинах тіла говорив, що потрібно припиняти це знущання, ноги вже практично не слухаються. І тоді я програмував себе: бути тут і зараз, робити кожен подих, як ніби він останній.

В один момент прийшло розуміння, що неважливо фінішую я, чи перейду на крок. Мені не потрібно нікому нічого доводити і собі в тому числі. Мені не потрібні ніякі умови для того, щоб бути щасливим, щоб радіти життю, щоб жити. Я вже все маю. І я просто біг і дихав, готовий до всього.

Останні кілометри долав крізь розуміння, що за всіма законами природи вже не повинен бігти. При цьому я біг і навіть прискорювався, особливо останні 500 метрів. В результаті фінішував з часом 4 години 8 хвилин.

Що змінилося після марафону? Начебто все по-старому, при цьому все нове, я новий, стало більше поваги, прийняття, подяки по відношенню до себе, до всіх і всього.

Радості стало більше».

 

Наші марафонці перед тим, як здолати цю надважку дистанцію в 42 км 195 м, пройшли не менш довгий і складний шлях підготовки. Адже щоб бути готовим до марафону, потрібно підвищувати витривалість, тренувати анаеробний поріг та вчити м’язи запасати глікоген – вважає інструктор Running club Poltava Дмитро Кербут.

Дмитро Кербут: «У процесі підготовки до марафону у бігуна підвищується щільність капілярів, а також організм привчається утилізувати вільні жири та кислоти. А це в свою чергу дозволяє економити таке паливо, як глікоген, що дає можливість марафонцю довше підтримувати необхідний темп. Глікоген – це те саме паливо, форма вуглеводів, в якій вони запасаються в м’язах. Тому одна з задач підготовки до підкорення марафону – це навчити організм запасати глікоген. ​Тривалий біг виснажує його запаси, стимулюючи таким чином зростання здатності м’язів запасати глікоген. Але у зв’язку з великим ризиком травми збільшувати дистанцію тривалих тренувань слід поступово! Обов’язково включати в план тренування ​спеціальні бігові вправи. Це комплекс спеціальних вправ, направлений на зміцнення м’язів і на розвиток економного та швидкого бігу. Не забуваємо також про загально-фізичну підготовку. Сюди включаємо віджимання, планку, підтягування, присідання, роботу з м’язами кора. Адже під час марафону працюють не тільки ноги, а також корпус, руки, шия.

З власного досвіду ключові моменти при підготовці до марафону це:

– індивідуальність: всі люди різні, тому план підготовки для різних людей буде свій. Копіювання може призвести до травм;

– різноманітність маршрутів тренувань: не лініться змінювати ваші маршрути пробіжок, локації, часові відрізки. Підготовка до марафону – це часто монотонність. І вона може негативно на вас вплинути;

– постійність та систематичність: обов’язково робіть дні вихідних, а також неділі для розвантаження організму. 3-4 тренування на тиждень достатньо для подолання першого марафону;

– поступове та плавне збільшення об’ємів тренування: одне з правил – 10-15% збільшення кілометражу від тижневого об’єму. Не потрібно себе заганяти, адже це прямий шлях до травм;

– загальна підготовка: обов’язково слід включати один раз на тиждень тренування для розвитку сили м’язів – від спеціальних бігових вправ до простих забігань на гірки;

– тренування на швидкість – фартлек або швидкісні відрізки, щоб підвищувати анаеробний поріг та робити біг більш економним;

– харчування: обов’язково експериментуйте з ним на тренуваннях, щоб через цей неприємний момент не зійти на дистанції. Адже у вас в розпорядженні буде не один довгий крос, а це як полігон для таких висновків.

 

Пам’ятайте: перший фініш на марафоні – це не медаль, не час, не пости в Фейсбуці. Це здоров’я та емоції. Марафонцями не стають відразу. Любителі стають марафонцями лише при розумних і послідовних тренуваннях. Легких ніг і гарного настрою на фініші!